ВО "Свобода"

ENG

3 серпня
Життя, що було присвячено громаді: Олег Супруненко
Життя, що було присвячено громаді: Олег Супруненко

Минув рік із дня трагічної смерті Олега Супруненка ‒ патріота, побратима, найдорожчого сина, чоловіка та батька.

12 липня 2017 року Україною прокотилася страшна звістка про жорстоке побиття, а по суті політичну розправу над молодим свободівцем, депутатом Миргородської міської ради Олегом Супруненком.

Одного дня, коли він повертався з роботи, на нього напала банда нелюдів під керівництвом "колеги" ‒ депутата-"ляшківця" Хачатура Хачатряна. Тихе курортне містечко захлинулось у крові патріота ‒ за 300 метрів від дому його по-звірячому побили арматурою і битками четверо невідомих у масках.

Саме дружина знайшла покаліченого скривавленого Олега, а не поліція. Правоохоронці близько двох годин витратили на бюрократичні процедури замість того, щоб шукати чоловіка. Через страшні 26 днів тяжкого стану в реанімації 7 серпня серце 29-річного патріота зупинилось. Винних досі не покарано, триває виснажлива судова тяганина.

Ми майже до деталей пам'ятаємо той місяць…

Здавалось, що йому стає краще: вийшов з коми, почав говорити, та не судилося. Вбивці переламали все тіло, а все ‒ за його громадянську активність та роботу як політика-націоналіста. Кількість і тяжкість травм жахала навіть реаніматологів.

У Олега залишилися згорьовані батьки ‒ Андрій Миколайович та Катерина Михайлівна, сестра Юлія, племінник Денис, дружина Аніка та півторарічний син Святослав.

Минув рік, як ми втратили Олега, та його ніхто не забув, адже пам'ять про таких людей залишається назавжди. Його побратими свободівці продовжують контролювати судові засідання і підтримувати родину. Миргородці вимагають від правосуддя знайти та покарати всіх виконавців та замовників убивства.

Ми вирішили зібрати спогади про Олега і розповісти, яким він був.

Олег народився у Миргороді. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №1 ім. Панаса Мирного. 2005‒2008 рр. навчався в Миргородському державному керамічному технікумі імені М.В. Гоголя за спеціяльністю "Виробництво тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів і виробів". Здобув кваліфікацію бакалавра, технолога. Паралельно у Полтаві він закінчив курси заочного відділення Полтавської філії Комп'ютерної академії "Крок" за спеціяльністю "Комп'ютерна графіка та інтернет-технології".

2013 року вступив до лав Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Побратими розповідають, що він був активістом, який протягом років перебував поруч та проводив активну агітаційну й просвітницьку роботу, відвідував усі загальноукраїнські патріотичні акції та заходи. Займав чітку політичну позицію та перебував у протистоянні з провладною більшістю, захищав інтереси миргородців.

З жовтня 2015 року обраний депутатом Миргородської міської ради VII скликання від ВО "Свобода".

Олег любив рідне місто й намагався зробити його жителів щасливішими. Він був небайдужим, чесним, конкурентним молодим політиком. Майже весь час пропрацював слюсарем на місцевому арматурному заводі. Вів досить скромний, звичайний спосіб життя.

Олександр Білоконь та Олег Супруненко
Олександр Білоконь та Олег Супруненко

Олександр Білоконь, однокласник, хрещений батько сина Олега:

"У школі ми сиділи разом за останньою партою до випускного. Потім разом займалися музикою. Олег грав на гітарі. Після закінчення школи я поїхав навчатися до Харкова, а він залишився у Миргороді навчатися в керамічному технікумі. В шкільні роки Олег почав активно захоплюватись рок-музикою ‒ колекціонував касети та біографії визначних рок-виконавців. Мабуть, якби не був політиком, був би успішним музикантом".

Олег займався 3D-дизайном. Сподівався знайти роботу, пов'язану з цим. Зізнавався, що мав велику мрію попрацювати в студії Pixar або Силіконовій долині.

Олександр наголошує, що Олег Супруненко розумівся в людях та набирав до свободівської команди лише ідейних людей. Про депутатську діяльність молодого політика були лише схвальні відгуки. Олег був представником громади і віддавав їй все. Він забирав дружину, яка народила сина, з пологового, а наступного дня вже проводив прийом громадян. Побратими розповідають, що Олег залишав усе і йшов до громади, йшов проводити мітинги, акції, сесії, намети, постійні депутатські комісії.

"Він був патріотом. Не силою, а словами та власним прикладом міг пояснити людям, чому потрібно змінюватися та захищати нашу державність. Не просто рвав на собі сорочку, у нього були конкретні приклади та бачення", ‒ розповідає Олександр Білоконь.

Пов'язавши себе з політикою, зрозумів, що має недостатній кваліфікаційний рівень та вирішив отримати вищу освіту. 2017 року здобув диплом про вищу освіту в ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка за фахом "Будівництво".

"Планував отримати ступінь магістра. Проте не встиг навіть отримати довгоочікуваний диплом бакалавра, який з університету забрали рідні разом зі свідоцтвом про смерть".

Люди, які знали Олега, впевнені, що він би створив гідну конкуренцію на виборах міському голові, навіть упевнені в його перемозі. Можливо, хтось побачив сильного конкурента і вирішив його позбутися.

На вихідних Олег постійно був біля свободівського намету, роздавав інформаційні матеріали та спілкувався з людьми. Для нього такі дні були неначе свято. Влітку він стояв у вишиванці.

Олег Супруненко та Аніка Лісовець
Олег Супруненко та Аніка Лісовець

Аніка Лісовець, дружина Олега:

"Нічого в моєму житті не було щасливішого, ніж ці вісім років життя з Олегом. Наше життя було схоже на романтичну казку. Ми познайомилися в 2009 році. Він постійно піклувався про мене. Дарував весь світ. Я, майже, забула своє ім'я, адже він завжди звертався до мене "кохана". Він був першим, хто взяв сина Святослава на руки і весь перший день турботливо доглядав за ним. Казав, що в ту мить, як синок народився, на небі вийшло яскраве сонце з-за хмар і освітило всю кімнату палати. Мріяв ще про двох дітей як мінімум. Намагався якнайбільше гратися з маленьким, знаходив у цьому неймовірну втіху. Коли сталась біда, хлопчику було лише півтора роки. Зв'язок між сином і татом був настільки міцним, що в той день Святослав з сумом сказав: "Нема тата! Нема! ".

Олег був різносторонньою особистістю, в нього було безліч захоплень. Любив активний відпочинок, обожнював мандрівки, поїздки, вишколи. Займався дослідженням родинного дерева. Впродовж кількох років ретельно писав два родових дерева ‒ роду Супруненків (близько 500 осіб) та роду його дружини Лісовець (більш як 200 осіб). Придбав ще ненародженим дітям кілька книг для заповнення родового дерева.

"Одне літо ми провели у поїздках від родичів до родичів, розпитуючи про його коріння. Він в усьому був педантом. Ретельно підходив до завдань. Так і в партійній організації ‒ у нього все було розкладено по поличках, все підписано".

Олег займався нумізматикою ‒ збирав монети, паперові гроші різних народів, поштові марки. Найбільшою любов'ю була величезна колекція вінілових платівок. Збирав платівки цікавих українських виконавців, західний рок та поп гуртів, дитячих казок і поезії для майбутніх дітей. Найулюбленішими була колекційна платівка Pink Floyd, платівка з підписом від "Брати Гадюкіни", а також ліричні балади Пітера Ґебріела та Квітки Цісик.

"Я йому подарувала перший програвач та стос платівок. До них Олег також педантично ставився, у нього була спеціальна щіточка для чистки. Кожну платівку він витирав з любов'ю. Ми в двох обожнювали слухати українські пісні та західний рок".

Передав захоплення музикою і маленькому синові. Одне з найперших слів Святославчика було "на-на" ‒ музика на платівці. Син досі тягнеться руками до фотографії татуся та просить "тата, на-на куці!". До сих пір хлопчик асоціює платівки і програвач тільки з татом.

Олег завжди був патріотом, який прагнув соціальної і національної справедливості не лише для себе ‒ для суспільства в цілому.

З 2011 року Олег активно включився в громадське життя країни. В 2012 році разом із дружиною він був спостерігачем, журналістом від ВГО "Громадянська мережа "ОПОРА". Слідкував за виборчою компанією. Через півроку Олег став головою Миргородської міської організації ВО "Свобода".

Побратими Олега розповідають, що він був неймовірним організатором, перший серед рівних і завжди себе так ставив. Він поважав думку всіх членів партії, але вмів ухвалювати відповідальні, рішучі рішення самостійно. Він об'єднав різні покоління різні соціальні статуси в одну сильну команду, яка отримала довіру від миргородців.

"Олег завжди повторював: "Я будую команду, я на себе не працюю". Ніби знав. В усьому проявлялась його не по роках мудра вдача. Він акцентував на молоді, знав, що без молоді не буде ентузіазму та запалу, а без людей старшого покоління не буде досвіду", ‒ розповідає Аніка.

Перша організована ним патріотична акція у Миргороді, створення графіті Тараса Шевченка до Дня української мови та писемності зі словами "Не вмирає душа наша! Не вмирає воля". Акція отримала сильну підтримку від миргородців. Пізніше таке графіті намалювали і в Кременчуці.

Олег лише кілька місяці керував організацією, як на його плечі звалився Майдан. Розпочалася Революція гідності в Києві та в кожному місті в Україні. Він був одним із лідерів миргородського Майдану.

Олег був депутатом Миргородської міської ради VII ‒го скликання
Олег був депутатом Миргородської міської ради VII ‒го скликання

"Чи йшли б люди за тим, в кому б не були впевнені? Звісно ж, ні. Олегу і активістам Миргородщини погрожували, навіть підкидали листівку з мішенню як попередженням у будинок. Невідомі вночі розбили камінням лобове скло автівки у дворі Олега. Проте це не спинило ні його, ні тих, хто йшов за ним".

В його руках завжди був гучномовець. Олег ішов попереду колони і надихав людей бути мужніми та йти до кінця. Він був енергійним, постійно їздив на київський Майдан. Під час Революції гідності змушений був покинути роботу, адже усвідомлював всю важливість і відповідальність перед організацією перед людьми. І повністю віддався боротьбі за Україну.

Олег був в Києві, в епіцентрі кривавих подій. 18 лютого обороняв Кріпосний провулок та вулицю Шовковичну від антимайданівців і "Беркута", щоб дати час відійти жінкам і літнім людям. 18-19 лютого тримав разом з іншими барикаду на Софійській площі. Повернувшись до Миргорода в ніч з 19 на 20 приступив до організації барикади на в'їзді зі сторони ПрАТ "Армапром", що забезпечило потужну охорону громадського порядку в буремні для країни часи та не дозволило дестабілізувати ситуацію в місті і влаштувати погроми.

Після Майдану за ініціативи Олега було встановлено дошку "Героям Майдану" на будівлі Краєзнавчого музею. 2014 року Олег організував фарбування центрального мосту в Миргороді у патріотичні кольори під гаслом "Розфарбуй Миргород! Розфарбуй Україну!". На день пам'яті Героїв Крут щорічно проводив історичні лекції для дітей.

Запровадив традицію щороку проводити Марш вишиванок на День незалежності України. Туди прийшло більше 400 людей. На жаль цього року марш вже не відбувся.

"Ми домовилися з поліцейськими про проведення акції на тротуарах, а в результат люди зайняли центральну вулицю. Ми не очікували. Виявляється юди цього хотіли, їх потрібно було лише повести, що і зробив Олег. Він встигав продумати промову, опікувався безпекою заходу, роздавав прапори, організовував команду та гаслував. В його голові було багато завдань, які йому вдавалося виконувати одночасно. Тоді я зрозуміла, що він на своєму місті і що має неабиякий потенціал. Олег любив своє місто і віддавався йому сповна", ‒ розповідає Аніка.

Також Олег Супруненко був активним волонтером. Збирав гуманітарну допомогу для військових на Схід. Готував подарунки на Миколая для миргородських бійців, на день пам'яті Героїв Крут. Проводив патріотичні та історичні лекції для дітей. Побратими згадують, що Олег також хотів відправитися на передову, але це питання не обговорювалось, тому що його дружина Аніка завагітніла.

Родина Олега Супруненка
Родина Олега Супруненка

"У мене був тяжкий перебіг вагітності. Він розривався між свої громадським та батьківським обов'язками ‒ партією, роботою, підготовкою до місцевих виборів та дружиною, яка із стаціонару переїздила в стаціонар".

Завдяки активній громадській роботі та підтримки виборців Олегу вдалося завести фракцію "Свободи" у складі трьох чоловік у Миргородську міську раду. Він очолив комісію з питань регламенту.

Олег був одним із лідерів миргородського Майдану
Олег був одним із лідерів миргородського Майдану

"Він вклав усю душу в місцеві вибори, а потім в депутатську діяльність. Розпорядок дня Олега був просто божевільним. Приймав безліч дзвінків від людей, ніколи не відмовляв. Лиш часом з сумом зітхав, що й попоїсти ніяк. Спочатку Олег сидить з маленькою дитиною, вирішує партійні справи, потім йде на нічну зміну токарем на арматурному заводі, повертаючись додому, він дві години читає нудні стоси паперів про регламент міської ради. Я була вражена, фанатіла від нього, від його самовідданості. Олег постійно читав посібники, їздив на навчання. Він став принциповим і розумним депутатом. Проблема в тому, що депутатська робота не оплачувалась, але він всього себе віддавав громаді. Він міг не провести час з родиною, а йшов на зустріч з бабцею, що не змогла поділити землю з сусідкою. Зараз вони про нього і не згадають. Ніхто з тих людей не звернувся з подякою чи співчуттям".

Олег був одним із кількох депутатів, що їздив на велосипеді, а не на автомобілі, на роботу і у депутатських справах. На звичайнісінькому велосипеді "Україна". Часом соромливо пристібав його біля офісу "Свободи", а потім пішки доходив до міськради.

Батьки Олега характеризують його як найкращого, люблячого сина.

Катерина Михайлівна, мати хлопця, розповідає:

"Найкращий син у світі. Завжди відкритий, завжди привітний до людей. Дитина нікого не образила. Того дня, коли його побили, він написав мені привітання із Днем матері, яке я побачили, вже бувши з ним в реанімації. Він написав "в цей день вітаю всіх свої рідних, сестру дружину і якнайтеплішу та найдобрішу у світі Маму". Яка ще дитина може таке написати? Завжди обійме мене, поцілує та запитає "Мамо, як ти?". В останній раз, коли я його бачила він сказав мені "Мамо, бережи себе". І тут, будучи в тяжкому стані, весь в гіпсі і трубках, він проявив свою любов та турботу про інших. Олег усім допомагав, все для міста, а цим нелюдам аби гроші та гроші! На тому світі не буде грошей, а лише пекло та рай".

Андрій Миколайович, батько Олега, запевняє, що громада його підтримувала, що Олег цінував життя, тому ніколи не вживав алкоголю, не палив.

"Йому навіть шансу не дали. Шакали налетіли з чотирьох сторін".

Патріот із непереборним відчуттям справедливості ‒ саме таким був Олег Супруненко ще зі шкільної лави. Таким і залишався у міській раді: не боявся говорити правду й ставити незручні питання, відстоюючи інтереси громади, яка його обрала. Він брав активну участь в оскарженні незаконно підвищення тарифів на проїзд у місцевому громадському транспорті, а також критикував місцеву владу за надто тісну співпрацю і потурання "бізнесменам".

Провести його в останню путь прийшли тисячі людей з усієї України. Його батьки, друзі та соратники вбиті горем. Вони запевнили, що не зупиняться в пошуку винних в страшному вбивстві людини. Поховали Олега Супруненка на кладовищі неподалік від батьківського дому.

Вже рік тривають судові засідання у справі вбивства націоналіста. Свого вироку очікує депутат Миргородської міської ради "ляшківець" Хачатур Хачатрян, якому інкримінують замовлення і організацію побиття, та Левон Марданян. Олександр Гребенюк вже отримав 7 років за ґратами. Четвертий підозрюваний Руслан Хачатрян перебуває у розшуку.

Олега Супруненка відзначили найвищою партійною відзнакою "Золотим значком". Депутати Миргородської міськради також дали йому звання Почесного громадянина Миргорода. В щорічному конкурсі "Людина року" Олега Супруненко нагородили званням "Патріот року ‒ 2017", яке він, по іронії долі, колись і запровадив. Також Олега було внесено до Книги Пошани Полтавської облради за вагомий внесок у розбудову демократичної держави та розвиток місцевого самоврядування. Все це посмертно.

"Він був сама чесність. Це промовляли його глибокі сині очі", ‒ так характеризують Олега всі ті, хто був знайомий із ним.

Олег працював слюсарем на арматурному заводі
Олег працював слюсарем на арматурному заводі

Прес-служба ВО "Свобода"