ВО "Свобода"

ENG

28 серпня
Анатолій Ханко: У мене в кабінеті натягнутий каркас ‒ плетемо захисну сітку…
Анатолій Ханко: У мене в кабінеті натягнутий каркас ‒ плетемо захисну сітку…

Коли слово "лобіювання" набуває позитивного смислу…

Кінець серпня ‒ це не тільки святкування Незалежності України, це вже також пам'ять про трагічні і героїчні бої за Іловайськ. На початку серпня 2014 року участь у тих боях брав і свободівець Анатолій Ханко ‒ там йому дісталися дев'ять осколків від розриву гранати. Сьогодні Анатолій ‒ депутат Полтавської обласної ради, заступник голови облради. Одне з його найбільших захоплень у житті ‒ археологія, і тому особливо потерпає за українську землю Криму, яка до війни відкривала науковцеві таємниці минулого. Як учасник нинішньої московсько-української війни він добре знає потреби і клопоти наших захисників, тож докладає усіх зусиль, аби бодай на місцевому рівні про них потурбуватися. Саме з цього й починається наша розмова.

"Загалом, з наших сімох депутатів-свободівців обласної ради, ‒ розказує Анатолій Ханко, ‒ троє пройшли АТО, один ‒ учасник війни в Афганістані, тобто нам близькі і зрозумілі проблеми нинішніх українських бійців. Є, наприклад, програма молодіжного кредитування житла. Ми, пройшовши в облраду, по-перше, збільшили обсяги того фонду до 5 млн, а по-друге, в умовах прописали, що першочергово право на кредитування мають учасники бойових дій. За ці півтора року вже понад тридцять бійців отримали житло за підтримки цього фонду за умов співфінансування з місцевого бюджету: хто квартиру купив, хто добудував собі. Разом з міськими депутатами-свободівцями ми зініціювали зведення будинку для атовців, також за умов співфінансування: 25% ‒ область (це близько восьми мільйонів), 25% місто і 50% сам атовець. Наприкінці року цей будинок уже здадуть у користування, близько 87 хлопців отримають квартири.

Також Полтавська область, за останніми відомостями, на першому місці за показниками надання землі хлопцям-захисникам, і в цьому, вважаю теж значна наша заслуга. Цього року зреалізувалася й наша торішня ініціатива ‒ визнання учасниками бойових дій тих добровольців, які не мають офіційного статусу. Місяць тому хлопці отримали перші посвідчення учасників бойових дій, які чинні в Полтавській області. А ще депутати обласної ради акумулювали за ці півтора року десь близько 800 тисяч гривень ‒ їх теж віддали в зону АТО, я особисто їздив туди разів дев'ять.

Ну і якщо згадувати вже зовсім дрібниці, то от у мене в кабінеті натягнутий каркас ‒ там плетемо захисну сітку. Відколи я на посаді, ми нав'язали шість сіток. І коли до мене приходить якийсь чиновник, то замість просто сидіти говорити, він має заодно в'язати ті вузлики ‒ хоч би п'ять чи десять. Мені важливо, що чиновник собі нагадає і, може, замислиться, що в країні іде війна, бо часто вони про це забувають.

Свободівці ‒ одні з ініціаторів впровадження на Полтавщині електронного документообігу. Починали з обласної ради, тепер потихеньку всіх переводимо на електронне врядування, але ж папір все одно мусить десь діватися, то я от кинув клич серед апарату ‒ всі зайві папери приносити в цю мою кімнату, де ми в'яжемо сітку. Торік ми здали, коли не помиляюся, тонну вісімсот паперу макулатури. Гроші за той папір також передали волонтерам на ремонт військової техніки, на купівлю запчастин. Це, звісно, невеликі гроші, але все ж. Обов'язково звітую людям: скільки зібрали, скільки за це отримали і на що кошти пішли. Причетність до доброї справи стимулює людей".

Робота фракції

"Загалом "Свобода" є опозиційною силою в обласній раді, і багато які питання треба дійсно довго виборювати. Наприклад, у кінці 2016 в облраду (наступним у списку) увійшов свободівець Віталій Бабак, і от майже рік він не може потрапити в бюджетну комісію. Згідно з нормами місцевого самоврядування, депутат яку комісію хоче, таку й вибирає. Та вже шість разів я виносив на сесію облради цю пропозицію, але депутати не хочуть, щоб він став членом бюджетної комісії. Їм геть не потрібний там додатковий голос "Свободи", яка не дає їм красти.

…Про одну з останніх сесій місцеві журналісти жартували, що то був бенефіс "Свободи": всі фракції мовчки голосували, одні націоналісти виступали. Зокрема ми були проти наділення додаткових коштів правоохоронним органам. В аграрній області програма підтримки аграріїв становить 3, 5 млн грн, а підтримка силовиків ‒ 12, 5 млн! Таке враження, що область годують не аграрії, а силовики.

З 2018 року набуде чинності закон про сплату ренти за надра до місцевих бюджетів. Полтавській облраді дістанеться десь 400-500 млн. Я вже двічі порушував питання про те, як ці кошти використовувати, зокрема пропоную, щоб хоч 20% цієї суми (близько 100 млн) пішло на відновлювальну енергетику. Бо ж ми тепер забираємо в наших дітей корисні копалини, то повинні зробити все можливе, щоб майбутнім поколінням залишився якийсь енергетичний ресурс. Саме тому варто хоч ті 20% коштів, зароблених на скінченних ресурсах, використати на сонячні батареї, на вітрову енергетику, на вирощування енергетичних дерев. Це дало б змогу, по-перше, використовувати неродючі ґрунти, а по-друге, здобути енергетичну незалежність. Та й місцеві фермери могли б заробляти на цьому.

Наш депутат Іван Близнюк ще з початку 2000-х років впроваджує програму побудови футбольних міні-майданчиків зі штучним покриттям. І торік за умов співфінансування місцевої та обласної ради облаштовано з його ініціативи 10 таких майданчиків, цього року ‒ вже 20, бо ми розуміємо: що більше будемо вкладати у спорт сьогодні, то менше будемо вкладати в медицину завтра. …Залежно від запитів від людей, вибиваємо гроші на водопостачання, десь на вуличне освітлення, десь на медицину…

Ціла епопея в нас тривала довкола премії імені мого земляка з Решетилівського району Юрія Горліс-Горського ‒ депутати проголосували аж за третім разом. Зате вже цього року 14 жовтня буде перше її вручення. У Полтавській області до цього були місцеві премії імені Ковпака і комсомолки Лялі Убий-Вовк. То от на сьогодні на премію тої комсомолки немає жодного претендента, а на премію Ковпака подалося шість чи сім чоловік, тим часом на премію Горліс-Горського на сьогодні вже є 20 людей претендентів.

Іде сторіччя Української революції, тому ми подали проект рішення про вшанування тих людей, які пролили і свою, і чужу кров за цю державу сто років тому. Тим паче на Полтавщині, як і на Черкащині, свого часу було досить багато отаманських загонів ‒ близько 80. І хоч вони мали різні політичні барви, але основною їхньою метою була таки незалежна Україна. І щоб вшанувати цих людей ми прописали низку заходів: відкриття меморіальних дощок, проведення наукових конференцій, уроків у школах тощо. Це все на період 2017‒2021 років, бо важливо, щоб про наших героїв-попередників побільше почуло наших сучасників, а насамперед молодь".

Що дає посада?

"Для мене особисто головне було показати, що свободівці ‒ це найдисциплінованіші депутати і що це люди, які живуть з народом. Я от за ці півтора року провів понад 120 прийомів громадян в різних куточках області.

У Полтавській облраді є аж десять фракцій, і серед них усіх у "Свободи" найвища відвідуваність сесій, комісій облради, навіть найближчим за статистикою фракціям до нас далеко.

…На прийоми люди з різним приходять, та здебільшого просять гроші на лікування. Ми тому й збільшили депутатський фонд, через який коштами допомагаємо, але й того не вистачає… І коли до тебе приходять з очима, повними відчаю, з благанням про допомогу, не можеш бути байдужий. Тож заради хоч якоїсь справедливості я сам щомісяця дивлюся середньостатистичну зарплату по Полтавській області і саме стільки залишаю собі зі своєї посадової платні, решту віддаю на АТО і на лікування людям. …Дружина не нарікає, може, змирилася, зрештою, вона ж добре бачила, за кого йде".

Місцеві організації націоналістів

"Наша міська організація збирається разом з прихильниками кожен четвер, а обласне керівництво раз на місяць їздить по районах, намагається розказати людям, яка ситуація в області в країні. Плюс у нас постійні довибори у зв'язку з так званою децентралізацією, і вони нас тримають у тонусі ‒ намагаємося добавити депутатів і відповідно інструментів впливу на місцевому рівні. У жовтні в нас буде близько 15 виборів по територіальних громадах. Готуємося до них, бо в деяких у нас уже є депутати і вже маємо що там сказати про роботу свободівців, але в більшості отих сільських ОТГ націоналістів ще немає. Отож ми в ті села їздимо, розказуємо, намагаємося донести свою позицію і готуємо майбутніх кандидатів, майбутніх солдатів політичної боротьби".

Археологія

"Я в археології вже 12 років. Найбільше провів розкопок у Криму, там я викопав і свою найцікавішу для мене як для археолога знахідку. Це була мармурова дошка у городищі Тірітака в Керчі. На ній розписувалося, що такий-то такий у такому-то місті відпускає свого раба на волю. Тірітака ‒ то античне місто, засноване в 6 ст. до нашої ери, а дошка була датована, якщо не помиляюся, 2 ст. до нашої ери і писана старогрецькою. Ця знахідка чітко дає можливість простежити, що відбувалося на тій землі саме в той короткий період.

Коли прийшов на посаду заступника голови облради, зібрав усіх причетних в області до археології (це й Історико-культурний заповідник "Більськ", і краєзнавчий музей, і Центр археології), і сказав, що маємо нагоду спільними зусиллями посприяти розвитку археології на Полтавщині. …Вже 2016 року я пролобіював 500 тисяч гривень для цих трьох закладів, бо там уже до смішного доходило через наукові злидні ‒ хлопці зі своїми лопатами на розкопки їздили. Археологічний гурток у Полтавській гімназії імені Макаренка отримав, здається, 60 тисяч гривень на експедицію. Це вперше за 19 років на Полтавщині влада звернула увагу на археологію.

Плюс ми домовляємося з нафтогазовими компаніями про те, щоб у розкопках, які відбуваються перед видобутком корисних копалин на нашій території, брали участь місцеві археологи, а не чернігівські чи київські, як це було впродовж останніх понад десятьох років.

…І от як тільки ми звернули увагу на археологію, вона нам віддячила: торік були перші золоті наші знахідки, і от цього року знов. Хоча насправді золото в курганах трапляється десь раз на сто випадків, бо здебільшого вони були пограбовані ще в їхні часи. Якщо говоримо про курган, який тепер копали в Більську, то це 2600 років тому. Щоправда, великої історичної цінності те золото не має, оскільки таких аналогів багато. Набагато цікавішою була антична амфора, виготовлена на території теперішньої Західної України. Це перша така амфора на Лівобережжі, вона дає змогу археологам переконатися, що все-таки відбувалися ще тоді якісь відносини між цими частинами нинішньої України. А коли говорити про Шишаки, то це найбільший могильник черняхівської культури, там виявлено понад 150 поховань. Цікаво, що там знаходимо багато так званих римських кубків ‒ зі скла, і це свідчить, що наші пращури доклалися до того, щоб розвалити Римську імперію. Адже, найімовірніше, вони ходили походами в Рим і з цими трофеями поверталися до себе до дому. Такі знахідки дають нам наснагу і надію: оскільки Римську імперію зруйнували, то тепер і російську подужаємо".

Юлія Дембовська. Часопис "Свободи"